Те, що коїлося з президентом України під час сьогоднішнього, п’ятничного візиту на Закарпаття – предмет суспільного сміху.
Петро Порошенко запустив новий рейс, який з’єднає Ужгород з Києвом. Літак, подібно до маршрутки, здійснюватиме посадку і у Львові, квиток до столиці може обійтися аж у сто євро, тим часом за таку ж вартість можна дістатися в майже будь-яку столицю Європи, скажімо, з Будапешту чи з Братислави. Це все само по собі смішно…
З ужгородського аеропорту, який між іншим попри щорічну фінансову підтримку в кілька мільйонів гривень, вже кілька років поспіль не здійснює авіаперевезень та стоїть у занедбаному стані, до місця святкування 80-ї річниці заснування маловідомої в міжнародних суспільних колах Карпатської України – на Червоне Поле, що поблизу Хуста, Президента та його супровід доставляли на гелікоптерах. Але ж президент міг би поїхати разом з працівниками державного сектору на автобусах, який відправлявся з-під будівлі обласної ради. На таких автобусах до місця святкування везли не лише державних службовців з Ужгорода, але й з усіх куточків області. Проти їхньої волі, во ім’я незалежності України. Це кумедно, чи не так?!
Гарант держави і справді міг би прокататися на одному з таких транспортних засобів, щоби не тільки з висоти пташиного польоту, а, подорожуючи на чотирьохколісному транспорту, побачив, якими жахливими дорогами доводиться трястися його дорогим співвітчизникам, від яких сліпо вірить, що його знов оберуть президентом… Якби добирався автомобілем, побачив би, що у Виноградові на його приїзд чекають з квітами, посадженими прямо у вибоїни.
Справжньою трагікокомедією є те, що вибоїни на відрізках дороги, по яким вестимуть першу людину країни, поспіхом залатали, а бруд та сміття вздовж узбіччя прибирали Потьомківським методом. І ще панство з безсоромною мордою – вибачте за вираз! – вигнало школярів прибрати сміття вздовж узбіччя…
Ледь не забув: президента супроводжувала перша леді країни Марина Порошенко, яка навідалася до свалявського дитячого будинку. Цікаво, які ж подарунки пані Порошенко з собою привезла. Адже востаннє, зовсім нещодавно, коли там побувала угорська делегація, вони подарували новенький мікроавтобус для потреб малечі та Угорщина надала чималу фінансову підтримку для широкомасштабного розвитку інфраструктури дитячого закладу. Сподіваємося, що візит пані Порошенко принесе не меншу користь…
Та зрештою, діючий президент відбув всі ці події, і повернувся до Ужгорода, де саме на пл. Петефі спало йому на думку провести передвиборні збори. Вочевидь, це не він придумав, а його тутешні представники. Та вони можуть стидатися… Стидатися за те, що передвиборна кампанія проводитиметься саме там і в той час, де та коли місцева угорська спільнота протягом останніх тридцяти років схиляє голови перед національними героями національно-визвольної боротьби 1848-1849-х років та покладає вінки до пам’ятника Шандору Петефі. Уперше за тривалий час із-за приїзду Порошенка згадати героїв не маємо змоги, але десь символічно, що з 1944 року вперше поминальний захід проводився на угорській території, а саме на території Генерального консульства Угорщини в Ужгороді. Те, що пом’янути революціонерів не змогли у звичному місці та належним чином, гадаю, ніколи не забудемо нашому дорогому президентові…
В той же час, допоки на його передвиборне зібрання людей потрібно зганяти адміністративним терором, ми, угорці, 15 березня самовільно, з гордістю за свою угорську ідентичність, з гордо піднятою головою йдемо поклонятися перед нашими національними героями. Однак зрозуміти це багатьмом все одно не під силу…
Дьєрдь Дунда
