Так само, як за океаном країною править Дональд Трамп, у Франції – Емануель Макрон, в Австрії – Александр Курз, в Чехії – Андрій Бабіс чи в Словаччині – Сюзана Капутова, в нас же гарантом може стати Володимир Зеленський.
Незважаючи на те, що великою несподіванкою вважається, що актор-гуморист сам по собі отримав більше голосів за своїх хитрючих опонентів, політичних «старожилів» – Петра Порошенка та Юлії Тимошенко разом –, все одно кожен намагається змінити ситуацію і перевернути її на свою користь. Чимало людей вважає злим жартом той факт, щоб Президентом України став успішний шоумен, але все вказує на те, що цей жарт може стати реальністю.
У штабі діючого гаранта країни до 21 квітня зроблять все можливе, щоб змінити ситуацію, але наразі це здається завданням з неможливих, однак якщо це їм вдасться, це стало б маленьким дивом. Коли за президентське крісло борються двоє кандидатів, виборці схильні голосувати за того, хто для них є меншим зло. І якщо зважати на той факт, що антирейтинг у Порошенка була найвищчою серед усіх кандидатів, а Зеленського – один з найнижчих, результат може бути очевидним.
В газетах, на телебаченні, на теренах соцмереж все жвавіше обговорюють, аналізують події 31 березня. Мене здебільшого дивує та водночас засмучує той факт, що велика кількість прибічників чинного Президента звинувачують та обливають брудом своїх співвітчизників за те, що ті віддали свій голос за переможця виборчих гонок. Немало є таких людей, котрі прямо кладуть під сумнів розумову здатність прибічників Зеленського, ба більше, видаляють таких людей зі списку друзів в Інтернеті.
Складається таке враження, ніби українці не зробили ніяких висновків після двох Майданів. У 2004 році та десять років потому, між простими людьми, співробітниками, близькими знайомими, друзями, родичами виникла суперечка, в ході якої люди звинувачували один одного в тому, що як той чи інший громадянин посмів голосувати за Януковича, Ющенка, чи за кого-небудь іншого. Замість мостів утворилася прірва, і з тих пір ми живемо з тими нескінченно зловісними наслідками. Мільйони українців і надалі більш схильні триматися окремо та не здатні усвідомити: допоки вони не згуртуються, не об’єднають свої сили, мир в країні так і не настане, а ті, хто протягом останніх 28 років обкрадав країну, котра гідна кращої долі, і надалі будуть спекулювати нею.
Повага та толерантність по відношенню до інших – те, чого бракує в країні…
Дьєрдь Дунда
